Матеріали

Доброго дня, шановні колеги!

Сьогодні ми проведемо нашу зустріч у формі тренінгу. Тренінг – це навчання досвідом. Він передбачає, що присутні мають змогу поділитися й обмінятися між собою знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення.  Це чудова форма для налагодження спілкування, профілактики конфліктів, стресів, які провокують «професійне вигорання» педагогів, адже не секрет, що професія педагога складна і дуже відповідальна.

Сьогодні на тренінгу ми поговоримо про стрес, стресогенні фактори які  спричиняють виникнення так званого синдрому «професійного вигорання» педагога, та шляхи їх подолання.

Хід тренінгу

ЯК  НЕ  ДАТИ  СОБІ  ЗГОРІТИ.

ЗАСОБИ ШВИДКОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

 Знайомство

Для того, щоб почати роботу ми з вами повинні познайомитися. Назвіть своє ім’я і квітку, з якою ви асоціюєте себе у професійній діяльності. Наприклад, мене звати Оксана, у своїй професійній діяльності я асоціюю себе із квіткою-семицвіткою, тому що …

Правила роботи в групі

Для того, щоб досягти гармонії в роботі, необхідно виробити правила, якими ми будемо керуватися під час тренінгу.

-         Що потрібно зробити для того, щоб робота в групі була ефективною?

Правила записуються на плакаті.

Очікування

1.   Учасникам пропонується на липких аркушах у вигляді квітів написати свої очікування від тренінгу. Потім по черзі наклеїти їх на плакаті із зображенням весняної галявини, при цьому озвучити свої думки.

      2.  Запропонувати кожному учасникові закінчити речення «Я чекаю від тренінгу …», «Я б хотів …»

Тема нашої зустрічі – «Профілактика професійного вигорання педагогічних працівників».

Вправа «Незакінчене речення»

Життєвий світ, який будує дитина або доросла людина, має безпосередній вплив на стиль життя, коли виникає стресова ситуація. Особистість і подія існують водночас і взаємно заломлюються, впливаючи одна на одну, посилюючи негативні наслідки стресу. У залежності від переживання, усвідомлення, прийняття різних обставин життя у людини виникають наміри та рішення.

Про наявність великої кількості стресорів у педагогічній діяльності вже давно говорять як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Професія педагога насичена багатьма стресогенами, серед яких такі,  як соціальна оцінка, невизначеність, повсякдення рутина тощо. Прояви стресу у роботі вчителя різноманітні й чисельні. Серед найбільш поширених можна вирізнити такі, як: фрустрованість, (психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження людини,) підвищена тривожність, роздратованість, виснаженість – все це, безпосередньо, шкодить здоров’ю.

Що ж таке стрес?

Мозковий штурм «Стрес – це …»

Стрес (з англійської - напруження) – за Г.Сельє – стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності, ускладненої певними обставинами.

Вправа «Стрес у  малюнках»

На аркушах А-4 намалювати, зобразити своє бачення (образ, асоціація, символ) стресу (5 хв.)

Презентація по колу.

Вправа «Вплив стресового стану вчителя на оточуючих» ( по аналогії – «Коло соціальних зв’язків».)

Групова дискусія «Що допомагає мені зняти стрес і відчути себе щасливим»

Прийоми самодопомоги, якими володіє практично кожна людина:

- спання. Недарма кажуть, що з  проблемою, яка раптом звалилася на голову, треба переспати. Загальна відволікальна рекомендація така: якщо є можливість, чекаймо до завтра, і тоді вже починаємо реагувати. Ранок завжди мудріший за вечір. Те, що вчора здавалося глухим кутом, на свіжу голову стає зовсім не безнадійним.

- плавання у річці, басейні, тепла ванна або душ. Нехай таке купання триватиме всього 15 хвилин, але позитивний ефект для нервової системи буде відчутний.

- телевізор. У стресовій ситуації подивитися фільм, ток-шоу, КВВ або концерт нікому  не завадить. Інколи людина розповідає, що у стресі не може зосередитися на тому, що дивиться, думки постійно плинуть кудись в інший бік. І вже згодом вона хоча б частково відволікається, починає стежити за сюжетом, музичним мотивом чи посміхатися гуморесці. У будь якому випадку телевізор, як і програвач, комп’ютер сприяє зняттю зайвої напруги, яку викликає стрес.

- пішохідна прогулянка, особливо якщо вона відбувається разом із знайомим, приятелькою, колегою. Припустимо, це не ті люди, з якими можна розмовляти відверто про те, що трапилось. Але з ними все ж йде якась розмова, і це дуже добре для долання «зацикленості» на своєму переживанні.

- «генеральне прибирання» у власному повсякденному житті в прямому і переносному сенсі. Дуже бажано у стресовій ситуації спитати себе: «Що я можу змінити у своєму побуті вже зараз? Від чого відмовитись? Що прибрати? Які речі викинути, подарувати, віднести на роботу? Що вкрай необхідне купити?» Прибирання у переносному сенсі передбачає спробу краще організувати кожен день, відмовитись від справ, планів, рішень, які не є необхідними, і, переключитись на щось дійсно важливе. Декому треба завести спеціальний щоденник, щоб не забувати про обіцянки і не планувати навантаження нерівномірно.

Іноді стресовий стан стає саме тією зупинкою у повсякденному плині життя, яка є необхідною.

Якщо стає дуже погано, це сингал, що настав час зупинитися і озирнутися. Подивитися на те, куди втрачається час, про що давно забуто, від чого краще відмовитись, а що – кардинально змінити.  Стрес змінює кут бачення свого життя. Тут не завадить ще одна форма конструктивної самодопомоги – встановлення пріоритетів. Перш ніж реагувати на стресову ситуацію певними діями, спробуйте відчути, що сьогодні по-справжньому хвилює, що з Ваших занять, уподобань, обов’язків можна поставити на перше місце за значущістю. Майте на увазі, що звичні пріоритети поступово змінюються, а ми не завжди звертаємо на це належну увагу.

До конструктивних форм допомоги собі у стресовій ситуації слід віднести звернення до справжньої подруги, близького друга, до людини, якій Ви повністю довіряєте. Подруга або друг – це ті люди, які вміють вислухати, не задаючи зайвих питань, не поспішаючи з порадами та оцінками. Вони ніколи не використають отриману інформацію проти Вас, не почнуть Вас висміювати, сварити, докоряти.

З ними Вам легко побачити свою проблему сторонніми очима, що завжди «розвантажує» ситуацію, робить її не такою складною і неприємною, як наодинці з собою.

Залишатися сам на сам із проблемою завжди погано, адже негативні емоції посилюються, коли їх не проговорюєш, не вербалізуєш.

Серед конструктивних прийомів є й прийом активізації самоповаги шляхом звернення до свого глибинного стрижня, до тих власних якостей, на які завжди можна спертися. Це, наприклад, пригадування життєвих ситуацій, з яких Ви з честю вийшли завдяки непоганій  саморегуляції, вмінню контролювати власні емоції, не піддаватися паніці. Це розуміння того, що у Вас вистачить сили перетерпіти образу, не зірватися, зрозуміти мотиви людини, яка з Вами конфліктує. Це і переживання власної внутрішньої сили, яка підживлюється впевненістю у своїй правоті.

Інформаційне повідомлення «Професійне вигорання серед педагогів. Причини та наслідки».

Суттєвим стресогенним фактором є психологічні і фізичні навантаження педагогів, які  спричиняють виникнення так званого синдрому «професійного вигорання» - виснаження моральних і фізичних сил. Що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім’ї.

Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є вивчення особливостей його виникнення, розвитку  та перебігу саме у педагогічній діяльності.

Навчальне навантаження вчителя становить 18 годин на тиждень, якщо не більше, додамо підготовку до уроків, перевірку зошитів, контрольних,  практичних робіт; ведення журналу, проведення класних годин та батьківських зборів, участь в різних «тижнях» закладу ….. і якщо остаточно підрахувати, то вийде дуже велика цифра затраченого часу. Такі перевантаження можуть привести до виснаження моральних і фізичних сил, а згодом і до «професійного вигорання».

Синдром «професійного вигорання» є стресовою реакцією, яка виникає внаслідок довготривалих професійних стресів.

Педагоги працюють у доволі неспокійній, емоційно напруженій атмосфері, що вимагає постійної уваги й контролю за взаємодією в системі «вчитель-учень». За таких умов стрес спричиняється безліччю стресогенів, які безперервно накопичуються в різних сферах життєдіяльності. Коли вимоги постійно переважають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. Безперервне або прогресуюче порушення рівноваги неминуче призводить до «професійного вигорання». «Вигорання» - це не просто результат стресу, а наслідок некерованого стресу.

Термін «професійне вигорання» з’явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Х.Дж.Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно завантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це – люди, які працюють у системі «людина-людина»: лікарі, юристи, соціальні працівники, психіатри, психологи, вчителі тощо. Як зазначають зарубіжні дослідники з Канади,  США, Західної та Центральної Європи, а також вчені з Росії та з України, фахівці, які працюють у згаданій системі, змушені постійно стикатися негативними емоційними переживаннями своїх клієнтів (пацієнтів, вихованців), а тому мимоволі стають залученими до цих переживань, через що й зазнають підвищеного емоційного напруження.

Нині відомі три підходи до визначення синдрому «професійного вигорання».

Перший підхід розглядає «професійне вигорання» як стан фізичного, психічного і передусім емоційного виснаження, викликаного довготривалим перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях спілкування. «Професійне вигорання» тлумачиться тут приблизно як синдром «хронічної втоми».

Другий підхід розглядає «професійне вигорання» як двомірну модель, що складається, по-перше, з емоційного виснаження та, по-друге, – з                                     деперсоналізації, тобто погіршення ставлення до інших, а іноді й до себе.

Але найпоширенішим є третій підхід, запропонований американськими дослідниками К.Маслач і С.Джексон. Вони розглядають синдром «професійного вигорання» як трьохкомпонентну систему, котра складається з емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції власних особистісних досягнень.

Серед симптомів, що виникають першими, можна вирізнити

- загальне почуття втоми,

- вороже ставлення до роботи,

- загальне почуття занепокоєння,

- сприймання роботи як такої, що постійно ускладнюється та стає менш результативною.

Педагог може

-  легко впадати в гнів,

- дратуватися і почувати себе розбитим,

- зосереджувати увагу на деталях

- бути налаштованим надзвичайно негативно до усіх подій.

 Гнів, що він відчуває, може призвести до розвитку підозрілості. Педагог може думати, що співробітники хочуть його позбутися. Цей стан може посилюватися почуттям «незалученості», особливо якщо раніше педагог брав участь у всіх подіях. Окрім того, кожен, хто намагається допомогти, щось порадити, викликає роздратування.

Серйозними проявами «професійного вигорання» є поведінкові зміни і ригідність. Якщо  людина зазвичай балакуча й нестримана, вона може стати тихою і відчуженою. Чи навпаки, людина, що зазвичай тиха й стримана, може стати дуже говіркою, вступати в бесіду будь з ким. Жертва «професійного вигорання» може стати ригідною у мисленні. Ригідний педагог закритий до змін, оскільки це вимагає енергії й ризику, котрі є великою загрозою для вже виснаженої особистості.

Зв’язок між «професійним вигоранням» і статтю

Ученими встановлено, що у стресовій ситуації чоловіки більше схильні до емоційної відстороненості, відчуття загнаності, сприймання ситуації як критичної, що дуже часто впливає на зміну стосунків з оточенням, провокує відчуження від людей. Чоловіки менше схильні до пошуку соціальної підтримки, ніж жінки, вони часто намагаються наслідувати стереотип поведінки «я мушу бути сильним і мужнім та вирішувати все сам», тому у них частіше, ніж у жінок, може виникати відчуття «загнаності у кут».

Водночас жінки у стресовій ситуації більше схильні до емоційного виснаження, вони більш емоційно відкриті, але, емоційно заглиблюючись у переживання кожного з тих, хто поруч (і на роботі, і вдома), вони ставлять під загрозу своє емоційне здоров’я, ризикують емоційно спустошитися, виснажитись емоційно та фізично, набути психосоматичних та психовегетативних порушень (на які, порівняно з чоловіками, скаржаться значно частіше).Жінки схильні займати материнську позицію як вдома, так і на роботі, беручи на себе відповідальність за життя та добробут тих, хто поруч, що також може призвести до емоційного перевантаження, фізичного та морального виснаження (особливо, коли жінка не може виконати покладені на неї обов’язки).

Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина-людина» Варіант ІІ (для вчителів і викладачів)

Інструкція

Вам пропонується 22 твердження про почуття та переживання, пов’язані з роботою. Будь ласка,  прочитайте уважно кожне твердження і вирішіть, чи почуваєте Ви себе таким чином відносно Вашої роботи. Якщо у Вас не було такого почуття, у бланку для відповідей позначте позицію 0 – «ніколи». Якщо у Вас було таке почуття, вкажіть, як часто Ви його відчували. Для цього навпроти питання поставте бал, що відповідає частоті виникнення того чи іншого почуття.

Бланк для відповідей

Номер твердження	Бали
	0	1	2	3	4	5	6
	ніколи	дуже рідко	рідко	іноді	часто	дуже часто	завжди
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22

1. Я відчуваю себе емоційно виснаженим.

2. наприкінці робочого дня я відчуваю себе втомленим, як вичавлений лимон.

3. Я відчуваю себе втомленим, коли прокидаюсь вранці і мушу йти на роботу.

4. Я добре розумію, що відчувають мої учні та колеги, та використовую це в інтересах справи.

5. Я спілкуюсь з моїми учнями цілком формально, без зайвих емоцій, і намагаюся звести спілкування з ними до мінімуму.

6. Я відчуваю себе енергійним та емоційно піднесеним.

7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях.

8. Я відчуваю пригніченість і апатію.

9. Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх учнів та колег.

10. Останнім часом я став більш черствим (нечутливим) у ставленні до тих, з ким працюю.

11. Як правило, оточуючі мене люди багато вимагають від мене та маніпулюють мною. Вони скоріше втомлюють, ніж радують мене.

12. У мене багато планів на майбутнє і я вірю в їх здійснення.

13. У мене все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, які радували мене раніше.

15. Іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими з моїх учнів і колег.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього й усіх.

17. Я можу легко створити атмосферу доброзичливості і співпраці у ході спілкування  з моїми учнями та колегами.

18. Я легко спілкуюся з людьми незалежно від їх статусу і характеру.

19. Я багато встигаю зробити.

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато чого ще зможу досягти в своєму житті.

22. Іноді учні та колеги перекладають на мене тягар своїх проблем та обов’язків.

Обробка та інтерпретація результатів

Відповідно до «ключа» підраховується суми балів за трьома субшкалами.

«Ключ»

Субшкала	Номер твердження	Сума балів (максимальна)
Емоційне виснаження	1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20	54
Деперсоналізація	5, 10, 11, 15, 22	30
Редукція особистих досягнень	4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21	48

Рівень професійного вигорання  визначається за таблицею рівнів «вигорання».

Таблиця рівнів «вигорання»

Субшкала	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Емоційне виснаження	0 - 16	17 - 26	27 і більше
Деперсоналізація	0 - 6	7 - 12	13 і більше
Редукція особистих досягнень	39 і більше	38 - 32	31 - 0

Інтерпретація даних. Згідно з моделлю синдрому «вигорання» американських дослідників К. Маслач і С. Джексон, «вигорання» тлумачиться як синдром виснаження, деперсоналізації і редукції.

Емоційне виснаження розглядається як основна складова «професійного вигорання» та характеризується заниженим емоційним фоном, байдужістю або емоційним перенасиченням.

Деперсоналізація проявляється у деформації стосунків з іншими людьми. В одних випадках це може бути зростання залежності від інших людей, у інших випадках – зростання негативізму, цинічності, установок і почуттів стосовно оточуючих: пацієнтів, підлеглих, клієнтів тощо.

Редукція особистих досягнень полягає або в тенденції негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень та успіхів, негативізмі щодо службової гідності і можливостей, або у невілюванні особистої гідності, обмеженні своїх можливостей, обов’язків щодо інших.
________________________________________________________________________

Тренінгове заняття з розвитку лідерських якостей

Мета: розвиток лідерських якостей в учснівської молоді

Завдання:

-         сприяти формуванню лідерської Я-концепції

-         розвиток позитивного самосприйняття

-         сприяти формуванню відповідальності

-         сприяти формуванню лідерського світогляду

Структура тренінгу:

-       Знайомство учасників групи;

-       Створення психологічного комфорту для роботи в групі;

-       Формування загального уявлення про лідерство;

-       Демонстрація учасникам ефективність кооперації;

-       Оцінка ролі лідера в команді;

-       Оцінка отриманого досвіду;

-       Прощання з групою;

Тривалість: 2 год.

Зацікавилися - переходимо на сторінку:

https://docs.google.com/file/d/0B-ssmQ9NdFRZb2QzQWswR0ptY28/edit?usp=sharing

Бажаю успіхів у навчанні!

___________________________________________________________________

Тренінгові заняття

«Вчимося спілкуватися»

(для учнів старшої та середньої школи)

Структура тренінгу

Мета: розвивати навички слухання, ефективного спілкування, навчити різноманітних прийомів вербального та невербального спілкування; ознайомити з різними видами спілкування.

Учасники тренінгу: учні 9-11 класів.

Обладнання: плакати, тест „коефіцієнт товариськості”, пам'ятка учням „Для успішного спілкування потрібно”, м'яч, клейкий папір, маркери, олівці, ручки, папір А4.

Посиланнячко:
https://docs.google.com/file/d/0B-ssmQ9NdFRZXzFrSGo3QjYzWVU/edit?usp=sharin